Так вже повелося, що з давніх віків і до нашого часу люди ієрархічно ділились на класи та рівні. Спочатку вождем був той, хто був сильнішим. Потім були раби і їхні власники. Потім, з переходом до більш цивілізованого ладу, з'явились царі, а згодом і президенти. І понеслося... Влада, судові установи, професіонали, робітники, студенти, школярі, дитсадовці, немовлята тощо.
Майже аналогія тих, хто був колись кроманьйонцями, гомосапіенсами, автралопітеками, пітекантропами і т.д.
Зараз я хочу розповісти про широкопоширений вид у ХХІ ст. - "гомостудентіус". Цей вид нічим особливим ззовні не відрізняється від звичайної людської раси. Так само немає специфічного роду занять, окрім того, що здобуває знання у закладі, який зазвичай називається університетіус. У інший час, зазвичай, спить, або по розважальних закладах витрачає залишки енергії, що залишилась після відвідування університетіусу. Особливо здоровим організмам потребується багато часу для повної розрядки і вони змушені розважатись цілу ніч. Інколи в них буває збій організму і енергія на наступний день не встигає відновитись, тому вони не відвідують університетіус, через що щиро переймаються.
Проте найбільший жаль їх охоплює у зимовий та весняний період, коли старші над ними перевіряють рівень здобутих ними знань. Саме в ці періоди в гомостудентуса спостерігається пожвавлення та рухливість на території університетіусу.
В тих, хто не встигає за загальним рухом, виростають хвости. Їх може бути від одного і аж до двозначних чисел. Головним завданням студентіуса тоді є обов'язок позбутися надої частини тіла, яка заважає розвагам.
Як і всі люди відрізняються різними характерами і темпераментами, так і у студентіусів є такі екземпляри, у яких не порушений енергообмін і вони не пропускають занять в університетіусі і ніколи в них не виростають хвости. В результаті чого вони винагороджуються червоною картонкою, в той час, як всі інші - синьою.
Але таке нагородження буває раз в п'ять років. Далі гомостудентіуси переходять на новий рівень, нову сходинку існування.
Взагалі людство вважає, що рівень, коли ти гомостудентіус - найкращий і найбезтурботніший рівень у житті кожного.
З шаленою швидкістю облетіла ЗМІ, соціальні мережі, та й просто була чи не найпопулярнішою - тема кінця світу 21 грудня 2012 року. За пророцтвом Оракули Шамбали (лами з монастиря Гьяндрек) розпочнеться проходження Землі через "нульову смугу”, в котрій не існуватиме жодна енергія, в об’єктів зникнуть електромагнітні поля і не діятимуть жодні з законів фізики.
В результаті чого очікувалась повна і непроглядна тиша, відсутність абсолютно всіх звуків. За прогнозами на період 3-4-х наспупних днів людству довелося б забути за блага цивілізації, адже електрика та зв’язок на думку Шамбали не існували б. І взагалі найкраще було б, за його порадами, перечекати цей час на природі, владнати всі справи і вірити в найкраще.
Навперебій почали заперечувати це пророцтво вчені та жерці майя. Вчені NASA з абсолютною впевненістю стверджували, що 21 грудня буде лиш день зимового сонцестоянні і нічого іншого, крім цього. Так і сталось… 21 грудня ні ранком, ні в обідню пору, ні вечором нічого не відбулося.
Одні зітхнули з полегшенням, інші нічого й не помітили, адже не вірили у це все - ще інші тішили себе тим, що тепер в запасі є концерви, сірники, свічки, засоби гігієни тощо. Завжди були, є і будуть ті, хто знайшов як наживитись на цьому, здававши бункери. Оголошення з безліччю пропозицій такого типу з легкістю можна було знайти по всьому світі. Існували навіть варіації від простого місця у бункері, до багатозіркового бункера з додатковими умовами. Відповідно, за окрему додаткову плату.
Все було б тепер добре й спокійно, якби наступний, так само не втішний прогроз, вже повідомляли представники індійської цивілізації Майя. Для них імовірнішим буде кінець світу 23 грудня 2012 року. За їхніми розрахунками саме тоді закінчується 13-й календарний цикл - Епоха Четвертого Сонця. За їхніми віруваннями саме в цей день на зійде бог Полонакте та наступить Кінець Часу. Але водночас, за дещо іншим тлумаченням, наступить Ера змін - народяться діти Білого Ягуара з різним кольором шкіри, котрі житимуть по всьому світі. Саме вони повертатимуть людей до любові, світла та їхнього древнього коріння.
Можливо варто було б знову злякати і всіма силами намагатись шукати спосіб порятунку… але ж скільки ми всього пережили! Скільки імовірних апокаліпсисів, передбачень та попереджень. Вже не раз особливо чутливі прощалися зі своїми близькими і вже не раз радісно обнімали одне одного на наступний день. Скільки було потрачена нервів особливо сердечними, коштів - передбачливими…
Завжди було сташно, що настане кінець. Але ми пережили, переживемо і варто надіятись, що будем й далі цілими й неушкодженими. Якщо узагальнити, то кожного року очікуватиме нас як мінімум один кінець світу - варто лише заглибитись у вивчення прогнозів на наше майбутнє. Не варто ні втрачати надію, ні намагатись фанатично замолювати гріхи. Варто просто бути собою і гідно прожити залишок днів, тижнів, місяців чи років.